Фізична безбар’єрність — це тема, з якої починається кожне обговорення руху до безбарʼєрного суспільства. Адже яка користь від доступної лікарні, школи чи парку, якщо людина не зможе вийти із власного барʼєрного під’їзду.

Як посилити контроль виконання та звітування щодо виконання Стратегій безбар’єрності на місцевому, регіональному та національному рівнях? Як активніше залучати громадськість? Як підвищити кваліфікацію фахівців сфери архітектури та містобудування? З якими фізичними бар’єрами зустрічаються люди та що ми можемо зробити, щоб прибрати їх?

Це лише мала частка тем, які ми підіймали та обговорювали під час публічної онлайн-дискусії «Фізична безбар’єрність: виклики і можливі рішення в умовах війни».

Тетяна Ломакіна щиро дякує всім, хто долучився до цього процесу, адже розбудова країни без бар’єрів можлива лише у постійній співпраці та діалозі з громадськістю. Досвід та експертиза кожного учасника та кожної учасниці, якими вони поділилися сьогодні, є важливим внеском у формування Плану заходів для реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору на 2025–2026 роки.

«Безбар’єрність — це значно більше, ніж формальний пандус біля вхідних дверей. Водночас, це питання виживання та якості життя водночас», — зазначає перша леді України Олена Зеленська, і я сподіваюсь, що ці слова стануть провідником та натхненням для всіх, хто буде брати участь у цьому масштабному, складному, але дуже важливому процесі.

Якщо у вас є ідеї та ініціативи щодо Плану заходів із безбар’єрності на 2025–2026 роки, ви можете додати їх, заповнивши гугл-форму до 1 серпня за посиланням нижче: