Рідна людина, близький друг, колега по роботі, сусід із будинку. В усіх зараз хтось боронить Україну або повернувся з війни.
Усі ми змінюємося. Під впливом часу, набутого досвіду, сторонніх факторів. І те, що ці зміни інші іноді не хочуть прийняти, дратує. Ну правда ж?
Що має знати суспільство про колишніх військових? Що їхні зміни набагато складніші, значно серйозніші, а бажання отримати теплу підтримку, розуміння та дружнє плече не менше, ніж у цивільних. І завдання українців – знати й розуміти, як створити сприятливі умови для захисників / захисниць у поверненні до цивільного життя.
«Треба уважно слухати і всі думки ветеранів сприймати такими, які вони є. Тобто, у тих словах ніколи у житті не буде підтексту. Хлопці, що прийшли із фронту, говорять те, що вони дійсно думають», – впевнена Тетяна Пономарь, дружина ветерана.
Універсальної формули допомоги не існує. Як усі люди різні, так і варіанти відновлення: комусь хочеться побути наодинці, відпочити та подумати, для іншого важливо не сидіти на місці та активно спілкуватися. Однак кожному й кожній потрібно дати можливості відновитися тим шляхом, який він або вона бачить для себе найкращим.
«Є короткий проміжок часу, коли захисник чи захисниця задовольняє свої базові потреби – сон, їжа, безпека. У такий період людині краще дати спокій: не турбувати запитаннями і будь-якою надмірною увагою. І точно не можна кидатися «рятувати» свого рідного, якщо він спить більше, ніж вам здається нормальним. У жодному разі не намагайтеся навантажити купою всіляких нових справ – роботою, бізнесом, будь-якою активністю. Вам здається, що таким чином ви дистанціюєте ветерана від проблем, але насправді лише відтерміновуєте флешбеки і тригери», – пояснює експертка Оксана Коляда, полковник запасу, ветеранка.
Більше таких рекомендацій для взаємодії з повагою до гідності та досвіду кожної людини 
у спеціальному розділі «Довідника безбар’єрності» – «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» 
https://bit.ly/3JKOTal
та у створеному на його основі однойменному освітньому серіалі, який можна переглянути на Дія.Освіта – https://bit.ly/3UYvZSK або на YouTube «Ти як?» – https://bit.ly/4aZfBZ0
Проєкт реалізовано у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська.
А почати варто із розуміння того, що може вирізняти людину з бойовим досвідом 
Незручність у спілкуванні
Ветерану / ветеранці нерідко властиві замкнутість, бажання закритися від оточення. Вони можуть вважати, що тільки люди із бойовим досвідом здатні їх зрозуміти. Все це призводить до певної скутості у спілкуванні.
Труднощі з концентрацією та запам’ятовуванням
У бойових умовах людина недосипає, недоїдає, може отримати контузію. Під дією постійного стресу когнітивні функції знижуються: погіршується пам’ять, концентрація, здатність сприймати інформацію, навчатися тощо. Для фізичного та психологічного відновлення потрібен час.
Зміни в роботі, бізнесі, професії
Під час виконання завдань із захисту Батьківщини людина відчувала свою значимість. Після повернення до цивільного життя цього може не бути, а отже стає важливим знайти своє нове місце в житті. Необхідно підтримувати ці прагнення та надавати ветеранам / ветеранкам можливості для розвитку.
Бажання повернутися до військового життя
Буває так, що у людини після отримання бойового досвіду кардинально змінюються пріоритети. І те, що було цінним до війни, вже не відкликається. Вихід із цього незрозумілого, «чужого» життя ветерани та ветеранки бачать у поверненні до військової служби.
«Якщо в людини більше місяця тривають «післявоєнні» реакції: проблеми зі сном, сильне нервування, постійна настороженість через згадки про минуле, очікування небезпеки, перепади настрою, нав’язливі думки про пережиті події тощо – зверніть на це увагу. Членам родини варто спробувати спонукати людину звернутися до фахівця», – пояснює Родіон Григор’ян, військовий психолог.
Освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» створено з ініціативи Міністерство цифрової трансформації України у межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційний центр КМУ / Mental Health UA, ГО Безбар’єрність та компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».