Опинитися у полоні можуть як військові, так і цивільні. Російська тактика ведення війни однаково жорстока для всіх: неволя та катування, нелюдські умови утримання, залякування й помста. Тотальний сторонній контроль над життям і відсутність можливості захистити себе залишають відбиток на стані кожного та кожної, хто пережив полон.

Одразу після звільнення людина може почуватися самотньою і безпорадною, з втратою віри у світ та в себе.

Часто викривляються часові межі, минуле плутається з майбутнім, складно визначати тривалість подій і співвідносити відстань.

Може з’явитися надмірна чутливість до психологічних і тілесних кордонів. Або ж навпаки: іноді звільнені із полону зовсім не відчувають меж – ні власних, ні чужих особистих просторів.

Після перенесених тортур тривалий час зберігається відчуття абсолютної вразливості та незахищеності. Але якщо людина ігнорує прояви фізичного болю, який є наслідком перебування у полоні, на це слід звернути увагу.

У звільнених з полону можуть розвиватися проблеми з пам’яттю, увагою, виникати депресії, тривожність, надмірний страх смерті, панічні атаки, зростати схильність до завдавання собі шкоди.

Про те, як спілкуватись з людьми, що пережили полон, як коректно підтримати й допомогти повернутися до звичного життя розповідає сьомий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія», який можна переглянути на платформі Дія.Освіта https://bit.ly/3FlfFr8 або на YouTube-каналі «Ти як?» https://www.youtube.com/watch?v=Du1gy35EvAc…

«Найбільше після звільнення з полону хотілося навіть не поговорити з рідними, а побачити їх. Бо в якийсь момент я зловив себе на думці, що не можу пригадати обличчя та голоси. Це реально страшно. А ще найпершими проявляються негативні емоції, стани невизначеності, втрати якоїсь рішучості, страх банальних речей, як-от зайти просто до когось в кабінет», – розповідає Данило Кравець, військовослужбовець, звільнений з полону, один із героїв серіалу.

Одне з ключових правил взаємодії з ветеранами – не «героїзувати» – поширюється і на людей, які повернулися з полону. Так само як і необхідність пам’ятати, що співчуття та жалість – це абсолютно різні речі.

Освітній серіал створено з ініціативи Міністерство цифрової трансформації України у межах комунікаційної кампанії Ти як? Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційний центр КМУ / Mental Health UA, ГО «Безбар’єрність» та Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».